Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Філологія. – 2020. – Вип. 23. – С. 1-236.
Наместюк Світлана Валеріївна старший викладач кафедри іноземних мов, кандидат філологічних наук
ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет»
[email protected]
Тичініна Альона Романівна асистент кафедри зарубіжної літератури, теорії літеатури та слов’янської філології, кандидат філологічних наук
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
[email protected]
Вільчанська Юлія Юріївна доцент кафедри культурології та зарубіжної літератури, кандидат філологічних наук
Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія
[email protected]
Транзитивність як генрологічний фактор інтертекстуальності
Анотація
Теорія ТСО у контексті сучасних методологічних практик підвела нас до вивчення художньої типології, яка завжди спрямовувала науковців до пошуку генетичної спорідненості використовуваних традиційних фабул, образів, методів, мотивів, прийомів тощо. Саме аналіз накреслення контурів ТСО розкриває її значення в системі жанротворення. Функція персоносфери у формуванні цілісності літературного тексту виявляє питання ваги персонажів у новому, генерованому первісною фабулою тексті. Вони можуть радикально змінювати цілісну сюжетну канву нової версії, трансформувати функціональне навантаження кожної діючої особи традиційної фабули. Наратологічний вектор у системі жанротворення висвітлює наративну концепцію, зосереджену на комунікативному дискурсі, й епіцентралізується в діалозі автор – читач за допомогою художнього тексту. Транзитивність сюжетної фабули в аспекті теорії рецепції досліджено як феномен культурологічного транзиту, який має свої закономірності, що, зокрема, висвітлюють рецептивний сегмент літературознавчої науки. Практика наративу ґрунтується на принципі поєднання в тексті подвійної (потрійної) подієвості. В аспекті рецептивної теорії наша робота спрямована на з’ясування внутрішніх потенцій класичного сюжету, на нове відтворення відомого «поштовхового» тексту, який через свою канонічність наважимося ототожнити з потебніанською «внутрішньою формою». Потрійне аргументування рецептивної теорії дозволяє дослідити процес іманентного сприйняття канонічного художнього тексту. Досліджуючи наявні версії (генеративні моделі) булгаківського «Майстра і Маргарити», ми дотримувалися означеного методологічного контуру.
Конструктивна функціональність персоносфери та наративу у формуванні інтертекстуальних метажанрів указує на те, що система жанрів, знаходячись під впливом практики інтертексту, сьогодні виглядає сумішшю численних деформованих жанрових модифікацій. Булгаківський роман «Майстер і Маргарита» постає зразковим прикладом більшості з означених форм (сиквели, приквели, спін-оффи, римейки), що засвідчує його високий креативний потенціал у формуванні нових, метажанрових форм. Персоносфера цього роману, що сама по собі реміксується з різних сюжетів, у свою чергу отримує продовження в постмодерністських зразках, якими постають розглянуті тексти В. Ручинського, В. Кулікова та Ч. Айтматова.
Ключові слова:
транзит традиції, класичний сюжет, персоносфера, наратив, жанр, продовження, М. Булгаков, В. Ручинський, В. Куліков, Ч. Айтматов, the transit of tradition, classical plot, personosphere, narrative, genre, sequel, M. Bulgakov, V. Ruchinsky, V. Kulikov, Ch. Aitmatov
Бібліографічний список
Айтматов, Ч., 1987. Плаха. Москва : Молодая Гвардия.
Васильєв, Є. М., 2017. Сучасна драматургія: жанрові трансформації, модифікації, новації. Луцьк : Твердиня.
Куликов, В., 1995. Первый из первых, или Дорога с Лысой горы. Тверь : Прометей.
Мережинская, А. Ю., 2002. У истоков русской постмодернистской прозы : «Мастер и Маргарита» Булгакова. Питання літературознавства, 8, с. 109–144.
Наместюк, С. В., 2017. Мифопэтика инфернальных образов и мотивов в романах «Мастер и Маргарита» М. Булгакова и «Первый из первых, или Дорога с Лысой горы» В. Куликова. Література та культура Полісся. Серія : Філологічні науки, 86 (8), c. 118–124.
Нямцу, А. Е., 2001. Традиционные сюжеты, образы, мотивы : статьи. Черновцы : Рута.
Нямцу, А. Е., 2002. Легендарные образы в литературе. Черновцы : Рута.
Потебня, О., 1996. Думка й мова (фрагменти). В : Зубрицька, М., ред., 1996. Антологія світової літературо-критичної думки ХХ ст. Львів : Літопис, с. 25–39.
Ручинский, В., 1993 Возвращение Воланда, или Новая дьяволиада. Тверь : Россия – Великобритания.
Namestiuk, S., 2018. The triple reception of demonic image in M. Bulgakov–Ruchinsky–Kulikov. In : European Association of pedagogues, psychologists and medics «Science», 2018. Mind technologies: step to the future: materials of proceedings of the International Scientific and Practical Congress, Brussels, Belgium, April, 2018. Brussels, p. 63–66.
Цитування
ДСТУ ГОСТ 7.1-2006
Наместюк С. В. Транзитивність як генрологічний фактор інтертекстуальності / С. В. Наместюк, А. Р. Тичініна, Ю. Ю. Вільчанська // Вісник Маріупольського державного університету. Сер. : Філологія. – 2020. – Вип. 23. – С. 72-77.
Harvard Referencing Style
Namestiuk, S., Tychinina, A. and Vilchanska, Y., 2020. Tranzytyvnist yak henrolohichnyi faktor intertekstualnosti [The transitivity as a genrological factor of intertextuality]. Vìsnik Marìupolʹsʹkogo deržavnogo unìversitetu. Serìâ: Fìlologìâ, 23, p. 72-77.
